З метою здійснення заходів щодо реформування професійно-технічної освіти в Україні

п о с т а н о в л я ю:

1. Затвердити Основні напрями реформування професійно-технічної освіти в Україні (додаються).

2. Міністерству освіти України, іншим центральним органам державної виконавчої влади, Уряду Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям розробити у тримісячний строк заходи щодо реалізації Основних напрямів реформування професійно-технічної освіти в Україні та забезпечити їх виконання.

3. Кабінету Міністрів України, Уряду Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям передбачати, починаючи з 1997 року, в проектах відповідних бюджетів асигнування на реалізацію заходів, пов'язаних з реформуванням професійно-технічної освіти.

4. Продовжити строк повноважень Комісії з питань реформування професійно-технічної освіти в Україні (458/95-рп) до грудня 1996 року.

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 8 травня 1996 року N 322/96

ОСНОВНІ НАПРЯМИ
реформування професійно-технічної освіти в Україні

I. Стан професійно-технічної освіти

Україна успадкувала розвинуту систему професійно-технічної освіти. До її складу входить 1160 державних професійно-технічних закладів освіти. Крім цього, функціонує широка мережа галузевих навчально-курсових комбінатів, у яких проводиться початкова професійна підготовка та підвищення кваліфікації робітників.

575 тисяч випускників загальноосвітніх шкіл оволодівають у професійно-технічних закладах освіти більш як 800 робітничими професіями. Сімдесят відсотків учнів профтехучилищ поряд з професією здобувають повну середню освіту.

Профтехучилища здійснюють також перепідготовку незайнятого населення та підвищення кваліфікації робітників. Навчальний процес у них забезпечують більш як 60 тисяч інженерно-педагогічних працівників.

Водночас ця ланка освіти виконує важливі функції соціального захисту підлітків. У профтехучилищах утримуються 55 тисяч сиріт і напівсиріт, одержують безплатне харчування понад 200 тисяч дітей із бідних та малозабезпечених сімей. Професійна підготовка підлітків є необхідною передумовою забезпечення їх зайнятості і спрямовується на захист молоді від безробіття, на підвищення її конкурентоспроможності на ринку праці.

Разом з тим перебування профтехосвіти у складі загальносоюзної освітньої системи, жорстка централізація її планування і управління дали негативні наслідки. Підготовка робітничих кадрів була спрямована значною мірою на задоволення потреб економіки адміністративно-командного типу, переобтяженої військово-промисловим комплексом, внаслідок чого нині не вистачає кваліфікованих працівників у соціальній сфері, готельному господарстві, у сферах туризму, бізнесу, побуту, комунальної служби тощо. Професійно-технічна освіта не була зорієнтована на підготовку робітників для праці в умовах ринкової економіки.

До того ж централізоване визначення змісту освіти, розроблення навчальних планів та програм, підручників уніфікувало навчальний процес, обмеживши можливість адаптації професійно-технічної освіти до потреб економіки в конкретних регіонах, призвело до вузькопрофільності у підготовці робітничих кадрів.

Система професійно-технічних закладів освіти має значний потенціал, достатній для відтворення трудових ресурсів країни відповідно до вимог економічного розвитку та задоволення потреб громадян у професійній освіті.

Проте економічна криза, вкрай недостатнє фінансування призводять до руйнування цієї важливої ланки освіти.

Внаслідок низького рівня соціального захисту почався масовий відплив з профтехучилищ досвідчених інженерно-педагогічних кадрів.

Майже на 100 тисяч зменшився контингент учнів.

Значно погіршилось методичне забезпечення підготовки кваліфікованих робітників.

Низький рівень забезпечення училищ комп'ютерною технікою перешкоджає формуванню у майбутніх фахівців комп'ютерної грамотності.

Протягом останніх років у професійно-технічних закладах освіти практично не оновлюється учбове обладнання. Не виділяються кошти на забезпечення навчального процесу матеріалами, інструментом, на технічне обслуговування машин і механізмів, ремонт будівель та споруд. Почалося фізичне руйнування матеріальної бази профтехосвіти.

Негативно впливає на процес формування робітничого потенціалу країни паралелізм у діяльності професійно-технічних закладів освіти, галузевих навчально-курсових комбінатів та в підготовці кадрів на виробництві.

Розвиток професійно-технічної освіти уповільнився, вона відстала від динамічних змін у суспільстві і потребує відповідного реформування.

II. Основні напрями здійснення реформ

Реформування професійно-технічної освіти має здійснюватися у 1996-2000 роках за такими напрямами:

1. Оновлення змісту професійно-технічної освіти, визначення державних вимог щодо її якості і обсягу на рівні світових досягнень науки, техніки, технологій та передового досвіду.

У нинішній номенклатурі робітничих професій налічується понад 7000 найменувань, що зумовлює вузькопрофільність у підготовці фахівців, обмежує їх участь у виробництві та конкурентоспроможність на ринку праці.

Виникла необхідність в оновленні змісту професійного навчання, визначенні науково обгрунтованої номенклатури професій відповідно до нових соціально-економічних і культурно-освітніх потреб та у створенні державних стандартів професійно-технічної освіти.

З метою реалізації перелічених завдань необхідно:

• здійснити на основі аналізу видів робіт та функцій виконавців у виробництві та сфері послуг інтеграцію номенклатури професій, забезпечивши перехід від вузькопрофільних до професій широкого профілю, та внести відповідні зміни до класифікатора професій (v0257217-95, va257217-95, vb257217-95);
• скласти перелік професій для підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних закладах освіти та на виробництві;
• розробити державні стандарти професійно-технічної освіти, типові навчальні плани та програми, систему контролю за якістю професійного навчання, програму удосконалення виховання учнів професійно-технічних закладів освіти;
• організувати розроблення та видання нового покоління підручників, посібників, іншої навчальної літератури, виробництво технічних засобів навчання;
• розробити та реалізувати програму забезпечення комп'ютерної грамотності майбутніх робітників;
• удосконалити організацію і порядок ліцензування та атестації професійно-технічних закладів освіти.

2. Оптимізація мережі професійно-технічних закладів освіти та структури підготовки фахівців.

Потреба у кадровому забезпеченні структурної перебудови економіки країни, наявність перекосів у професійно-кваліфікаційній структурі підготовки робітничих кадрів та територіальному розміщенні профтехучилищ призвели до необхідності оптимізації мережі професійно-технічних закладів освіти та структури підготовки фахівців. Для цього необхідно:

• визначити відповідно до розвитку галузей економіки тенденції в потребі у кадрах за професійними спрямуваннями та рівнем кваліфікації;
• проаналізувати потенціал професійно-технічних училищ, навчально-курсових комбінатів та упорядкувати їх мережу з урахуванням загальнодержавних і регіональних потреб у кваліфікованих робітничих кадрах, територіального їх розташування шляхом зміни профілю та спеціалізації діючих і відкриття нових навчальних закладів різних форм власності, передбачити можливість створення за умови доцільності регіональних чи міжрегіональних професійно-технічних навчально-виробничих комплексів;
• підготувати пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності галузевих навчально-курсових комбінатів.

3. Удосконалення і демократизація форм управління професійно-технічною освітою.

З огляду на важливість цієї ланки освіти для розвитку економіки і суспільства в цілому необхідно:

• зберегти на період виходу з кризи та перебудови економіки країни мережу професійно-технічних закладів освіти у загальнодержавній власності, централізоване управління професійно-технічною освітою з розширенням автономії навчальних закладів та державне регулювання системи підготовки робітничих кадрів;
• розглянути доцільність утворення Міжгалузевої координаційної ради з питань підготовки та перепідготовки робітничих кадрів;
• вивчити питання вдосконалення управління системою професійно-технічної освіти, передбачивши створення в складі Міністерства освіти Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь освіти комітетів з професійно-технічної освіти;
• впровадити нові сучасні механізми управління професійно-технічним закладом освіти та відповідні типові штати;
• створити в Міністерстві освіти України Центр науково-методичного забезпечення професійно-технічної освіти та службу з питань економіки професійно-технічної освіти;
• відновити діяльність регіональних навчально-методичних кабінетів (центрів) професійно-технічної освіти;
• заснувати державний друкований орган професійно-технічної освіти.

4. Створення правової бази взаємовідносин професійно-технічних закладів освіти та замовників підготовки робітничих кадрів.

Радикальні політичні та економічні реформи в Україні потребують впровадження нових механізмів взаємодії економічних структур, ринку праці і системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів. З цією метою необхідно опрацювати пропозиції про зміни і доповнення до законодавства щодо:

• надання пільг підприємствам, організаціям, установам, які беруть активну участь у професійному навчанні, виділяють відповідні кошти, матеріальні цінності на розвиток професійно-технічної освіти;
• відстрочення на один рік випускникам професійно-технічних закладів освіти від призову до Збройних Сил України.

Передбачити:

• розроблення Положення про базове підприємство (організацію, установу) професійно-технічного закладу освіти та Положення про навчально-виробничі, навчально-комерційні комплекси;
• вирішення в установленому порядку питання щодо надання професійно-технічним закладам освіти сільськогосподарського профілю земельних угідь у розмірах, необхідних для здійснення навчально-виробничого процесу в повному обсязі.

5. Розвиток професійно-технічних закладів освіти різних типів.

Перебудова економічних та суспільних відносин зумовила потребу в урізноманітненні типів професійно-технічних закладів освіти. З цією метою необхідно:

• створити нормативно-правову базу та організаційно-педагогічні засади діяльності нових типів професійно-технічних закладів освіти;
• впровадити ступеневу систему професійно-технічної освіти;
• розширити мережу вищих професійних училищ, училищ-агрофірм, інших нових типів професійно-технічних закладів освіти та організувати в них підготовку висококваліфікованих робітників і спеціалістів для наукоємних виробництв, складених технологій. 6. Участь професійно-технічних закладів освіти у реалізації Державної програми зайнятості населення.

У професійно-технічних закладах освіти здійснюється перепідготовка незайнятого населення, створюються необхідні передумови підвищення конкурентоспроможності молоді та дорослого населення на ринку праці. Проте ця робота ще проводиться на неналежному рівні, у зв'язку з чим необхідно:

• розробити та впровадити правову основу і механізми працевлаштування випускників професійно-технічних закладів освіти. Визначити при цьому права та обов'язки навчальних закладів, установ - замовників підготовки робітничих кадрів;
• сформувати на базі діючих профтехучилищ, навчально-курсових комбінатів мережу професійно-технічних закладів освіти, здатних задовольнити потреби ринку праці та вимоги державних органів зайнятості у професійному навчанні та перепідготовці незайнятого населення;
• організувати своєчасне методичне забезпечення професійної підготовки та перепідготовки незайнятого населення.

7. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення потреб професійно-технічної освіти.

З метою поліпшення фінансового та матеріально-технічного забезпечення професійно-технічної освіти:

• розробити нормативи матеріально-технічного забезпечення професійно-технічних закладів освіти;
• встановити на період виходу з економічної кризи режим фінансового сприяння професійно-технічній освіті шляхом надання галузі пріоритету у фінансуванні;
• врахувати необхідність зміцнення матеріально-технічної бази закладів профтехосвіти в разі використання інвестицій за міжнародними угодами;
• розробити механізм самофінансування навчальних закладів за рахунок надання платних освітніх послуг, проведення навчально-виробничої і навчально-комерційної діяльності, а також інших позабюджетних джерел;
• внести в установленому порядку пропозиції про зміни у чинному законодавстві щодо звільнення державних професійно-технічних закладів освіти від усіх видів податків і цільових внесків, пені і штрафів за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань через нестачу бюджетних коштів;
• розробити та впровадити механізми посилення соціально-економічного захисту працівників та учнів професійно-технічної освіти.

8. Кадрове забезпечення професійно-технічної освіти.

З метою забезпечення професійно-технічних закладів освіти інженерно-педагогічними кадрами необхідно:

• привести у відповідність з потребами систему підготовки інженерно-педагогічних кадрів для професійно-технічних закладів освіти на базі спеціалізованих факультетів вищих навчальних закладів;
• розробити і впровадити нові механізми у системі підвищення кваліфікації керівних та інженерно-педагогічних кадрів професійно-технічної освіти;
• забезпечити стабільність у виплаті заробітної плати працівникам професійно-технічної освіти.

9. Наукове забезпечення професійно-технічної освіти.

З метою наукового забезпечення професійно-технічної освіти:

• впровадити цільове фінансування науково-дослідних та експериментальних робіт з актуальних проблем професійно-технічної освіти;
• розширити прийом до аспірантури і докторантури з питань професійно-технічної освіти.

10. Створення правової бази професійно-технічної освіти.

В Україні відсутні законодавчі акти прямої дії, які б регулювали суспільні відносини у сфері професійно-технічної освіти. Потребує радикальних змін також і система відомчих нормативних актів. Для вирішення названих проблем необхідно:

• доопрацювати та внести в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України проект Закону України "Про професійно-технічну освіту";
• розробити (поновити) та впровадити систему нормативних документів щодо організації та здійснення підготовки кваліфікованих робітників.